Проєктний менеджмент

Йти, факапити, не соромитися

Подорож в тисячу миль починається з одного кроку. Якщо це одна подорож цілої команди, то і крокувати нога в ногу потрібно колективно, не збиваючись з ритму. Що ж робити, якщо ви збилися зі шляху або відстали, і не змогли попередити про це супутників? Чому так важливо добре зарекомендувати себе на початку шляху, ставити себе на місце іншої людини та правильно сприймати критику і поради «інструктора». На прикладі подорожі розповімо, як це діє в колективі.

У житті кожного з нас настає момент, коли сил практично немає, проблеми не вирішуються, а завдання додаються. Точка кипіння, криза, професійне вигорання — у кожного є власне визначення того, що відбувається. У цей момент важливо розібратися в собі й дати відпочити мізкам, як мінімум, і всьому, що чекає вашого рукотворного благословення на наступний етап. Але у всій бетономішалці життєвого каламбуру дуже важливо:

  • Не залишати без попередження того, хто відповідальний за кінцевий результат всієї команди. Це означає, що всі ми люди й нашій природі властиво захворіти, втомитися і так далі. Перед тим, як піти в триденний «запій» або ігнорувати повідомлення всієї команди, ПОПЕРЕДЖАЙТЕ. Подумайте про людей, які сподіваються на вас і чекають подальших рухів. Ваш шеф, начальник, бригадир така ж людина, але краще його не «драконити» — знайдіть 5 хвилин і потрібні слова.
  • Вміти розпоряджатися своїм часом. Подумайте, чи встигнете ви наздогнати своїх супутників, зупинившись на 3 години віддихатися? Підніміться чи своєчасно до вершини? Не залишайте всі дедлайни й завдання на один день. Складіть свій графік так, щоб після вашого повернення вам не довелося знову брати відгул. ПЛАНУЙТЕ.
  • Знати всьому міру. Якими б хорошими були ваші стосунки з начальством, пам'ятайте: в людині є терпіння, яке рано чи пізно закінчується. Перед тим, як черговий раз вибачитися за факап перед колегою або начальником, поставте себе на його місце. Подумайте, якщо ви це робите вже в надцятий раз, які емоції ви викликаєте? Вже точно не захоплення і вдячність. НЕ НАХАБНІЙТЕ. Всьому є межа і вашим потуранням теж. Чим рідше ви ними користуєтеся, тим краще.

https://i.gifer.com/2BL.gif

Життя-буття в будь-якому колективі вимагає відповідальності за свої слова. Якщо ви не впевнені, що впораєтеся з чимось, краще не беріться або відразу попросіть про допомогу. У всякому разі, це буде краще, ніж якщо ви візьмете і не зробите. Коли ви тільки прийшли в команду, то краще відразу подумати про свою репутацію. На етапі першого враження вже видно ваш потенціал. Проявляйте інтерес до всього, чим «дихає» команда, що хвилює колег (в плані робочому, безумовно). Але, важливий момент, забувши про який ви станете «цапом-відбувайлом»: щоб на початку своєї подорожі не нести найважчий рюкзак або торби всіх супутників, не показуйте, що ви все можете, вмієте, і все готові подолати без будь-чиєї допомоги. Покажете — ваш вибір, тільки не завжди можна дочекатися подяки.

Прислухатися до порад колективу. Якщо ви перебуваєте з командою тривалий час або з початку «подорожі», то вже точно маєте спільні злети й падіння. Критика і підказки таких людей — не порожній звук. Часто, саме правильно підібрані слова «інструктора», уважність колег можуть зробити вас краще, якщо врахуєте всі зауваження і будете працювати над ними. Не варто сприймати критику на свій рахунок, адже вона адресована не конкретно вам, як особистості, а вашій роботі. За хорошу та об'єктивну критику ще можна сказати і «дякую»! Не всі це роблять, але коли слова спрямовані на те, щоб стати краще, то чому б і ні? Головне, не бояться щось робити й робити висновки. Адже не помиляється тільки той, хто нічого не робить.

Фото з Інтернету