Проєкт

Лікарі з червоними носами

Хто робить: благодійний фонд «Допомагаємо»
Місто: Дніпро, Дніпропетровська область
Тематика: медицина та охорона здоров'я
Стежити за проєктом можна тут.

Професія лікарняних клоунів популярна в багатьох країнах світу, але в Україні вона тільки починає розвиватися. Вже існують реалізовані проєкти на цю тему, наприклад, «Доктор клоун», про особливості роботи якого розповіли волонтер-клоунесса Наталія Сідоренок і працівниця фонду Катерина Гавриленко.

Про професію лікарняних клоунів

Лікарняна клоунада (англ. Clown Care) — діяльність, спрямована на надання психологічної допомоги дітям (також літнім людям) під час тривалого лікування, яке зазвичай розцінюється дітьми як агресія. Клоуни також працюють з дітьми, які залишилися без допомоги батьків, осиротіли, потрапили в кризову ситуацію і які були переведені в іншу лікарню, через що відчувають стрес.

В основному лікарняні клоуни грають з дітьми, що дозволяє їм не тільки відволіктися, але і позбутися від деяких фобій (ігротерапія), які неминуче з'являються після довгого перебування на стаціонарі. Також клоуни проводять творчі заняття (арт-терапія) і, звичайно, як і належить клоунів, смішать і всіляко веселять дітей (сміхотерапія) з метою і порадувати, і гармонізувати стан маленьких пацієнтів, які день у день переживають шок і біль.


Історія професії почалася у1970-х роках з діяльності американського лікаря, доктора медичних наук і соціального активіста «Цілителя Адамса» (справжнє ім'я доктор Хантер Доерті Адамс). Переживши в юному віці кілька госпіталізацій в психлікарні, він прославився ефективною психологічною допомогою пацієнтам, а також заснував «Інститут доброго здоров'я», в якому пацієнтів безкоштовно лікують мистецтвом, єднанням з природою і всілякими розвагами.

Історія створення проєкту

Засновник проєкту Ян Томаш Рогу почав займатися лікарняною клоунадою ще в Росії, в Астрахані. У 2007 році, вже маючи досвід, Ян приїхав в місто Дніпро, де почав самостійно проводити розважальні заходи з дітьми, які перебувають на стаціонарі. «Але він зрозумів, що один в полі не воїн, і йому потрібна команда і підтримка», — розповідає Наталя. З появою благодійного фонду «Допомагаємо» у 2009 році з'явився і проєкт «Доктор Клоун», а через три роки була заснована школа для лікарів-клоунів — фахівців, чия робота багато в чому відрізняється від звичних циркових артистів.

Школа існує і зараз, навчання в ній проходить безкоштовно. Набір організовується двічі на рік, заняття проводяться раз на тиждень. Записатися може кожен охочий старше 18 років, інших обмежень немає. «У нас є волонтери, яким скоро 60, всі вони різних професій», — пояснює клоунесса Наталя. Записатися на курси можна, заповнивши форму або зателефонувавши за номерами, вказаними в інструкції «Як стати лікарняним клоуном» на сайті організації. У піврічний курс входить навчання імпровізації, фокусів, роботі з ляльками, лекції з психології та роботі з різними категоріями дітей, і інші практики лікарняної клоунади.

Специфіка роботи

За словами Наталії, у циркових і лікарняних клоунів повно відмінностей, від завдань до особливостей гриму. Щодо того ж гриму, масок і перук, лікарняні клоуни мало використовують все це, оскільки працюють на близькій відстані від дітей. Цирковим акторам, своєю чергою, доводиться фарбуватися агресивніше і по-іншому вбиратися, щоб їх образ можна було побачити, сидячи в декількох метрах від сцени.


Циркові й лікарняні клоуни використовують різні навички під час роботи. Перші виступають як аніматори та коміки, їх цільова аудиторія — рухливі діти, готові розважатися. Другі ж намагаються сильно не вбиратися, щоб яскравими вбраннями не дратувати втомлених від лікування пацієнтів. Плюс, лікарняні клоуни стежать за тим, щоб у дітей не виникало неприємних асоціацій з фільмами, де веселуни з червоними носами приходять вже точно не радувати навколишніх.

Робота в геріатричних пансіонатах

Як вже було сказано, робота лікарняних клоунів не завжди спрямована на дітей, іноді розважальні заходи за участю клоунів влаштовуються і для літніх людей. Команда «Доктора Клоуна» в обов'язковому порядку приїжджає в будинки для людей похилого віку привітати всіх зі святами.

Під час таких виїздів лікарняні клоуни не влаштовують перфомансів або конкурси, бо постояльці пансіонату зазвичай знаходяться у своїх палатах невеликими групами та не всі можуть надовго покинути свої місця або взагалі пересуватися без допомоги фахівців. «По суті, вони ті ж діти, — ділиться Наталя, — радіють і кулькам, і мильним бульбашкам, і посмішкам». За словами клоунеси, просто посидіти поруч з ними, потримати їх за руку і сказати «я тебе люблю» часом дорожче подарунків, пісень і танців.

Деяким волонтерам набагато складніше працювати в геріатричних пансіонатах, ніж в дитячих лікарнях. Причин багато: від психологічної тисняви і  доводячої до сліз емпатійності до неможливості терпіти специфічні запахи. Атмосфера, за словами клоунеси, важка, особливо коли доводиться працювати з молодими людьми з інвалідністю, які змушені після повноліття перебувати в будинках для людей похилого віку.

Результати діяльності

«12 активних волонтерів, 147 виходів в лікарні, 580 годин з маленькими пацієнтами, 15 заходів в спеціалізованих установах, 3 з них — у геріатричному пансіонаті. В результаті доктора-клоуни порадували і розвеселили 6000 дітей — і це тільки за 2017 рік.»

До кінця 2018 кількість виходів збільшилася вдвічі, а це, за підрахунками клоунів, означає, що понад 12 тисяч дітей отримали належну увагу і заряд позитиву.

Наталія зазначає систематичність виходів і виїздів «Доктора Клоуна»: «Залізно ходимо 3 рази в тиждень». Команда волонтерів за цей час відвідує приблизно 7 відділень Дніпропетровської дитячої обласної клінічної лікарні, а також відвідує інші подібні установи, і оперативно відповідає на їх запрошення. «Ми знаємо, що нас там чекають, — ділиться клоунесса. — Це ті відділення, де дітки знаходяться дуже довго: онкологія, гематологія, травматологія і нейрохірургія. Це наші найважчі відділення». Крім цього, клоуни відвідують маленьких пацієнтів в кардіології, нефрології, хірургії та опіковому відділенні.

«Ми вже подружилися з лікарями, наш засновник Ян знайомився з усіма завідувачами й спілкувався з керівниками, і тепер вони знають, що ми їм помічники, — розповідає Наталя. — Зараз нас уже кожен санітар дізнається навіть без гриму, і до нас уже більше поваги та довіри. Тепер до учасників проєкту «Доктор Клоун» відносяться як до колег, а не як до безпосередніх любителів, яких необхідно контролювати».

Труднощі роботи

Як вже було сказано, лікарям-клоунів доводиться відвідувати далеко не веселі місця: лікарняні стаціонари самі по собі не мають на увазі щось радісне, та й взагалі не асоціюються з веселощами, особливо у дітей. Наталя зазначає, що зазвичай клоуни ходять удвох, бо психологічно у них важка робота, особливо коли доводиться спілкуватися з дітьми (наприклад, в гематології), які постійно перебувають під дією знеболювальних або інших медикаментів, які уповільнюють реакції.



Говорячи про забезпечення волонтерів необхідним реквізитом, клоунам рідко вдається купити необхідні речі на пожертвування і допомогу від спонсорів: цього вистачає на кульки, дудки, капелюшки й так далі. Основний реквізит, наприклад, спеціальний костюм або червоний ніс (а якісний коштує чимало) волонтери купують на власні заощадження. Щоб частіше радувати дітей, дарувати їм подарунки на свята або хоча б мати достатню кількість кульок на всіх охочих, на сайті організації відкритий збір коштів на потреби маленьких пацієнтів.

Крім цього, завжди існує нестача кадрів. На регулярній основі лікарні відвідують тільки 2 клоуни, інші — по можливості, переважно у вечірній час після роботи. Багато волонтерів, закінчуючи спеціальні курси «Доктора Клоуна», закінчують цим і свою діяльність у сфері лікарняному клоунади. Причини різні: хтось не може суміщати виходи в лікарні з навчанням або роботою, а хтось не може витерпіти все це психологічно.

Фото з архіву організації



Медицина і охорона здоров'я